Хочу познайомити вас зі своєрідною ретроспективою вишивання рушників. У далекі-далекі часи (та років 20 тому, десь так), коли я гадки не мала про рушники взагалі (у сенсі, які візерунки на них мають бути, що вони означають, та й які власне рушники існують), чомусь захотілося мені його вишити.
Ну, візерунки я сяк-так знайшла хоч якісь.
А літери для напису змалювала вже не пам'ятаю звідки (щоб були такі, слов'янські) та розмітила по клітинах.
Потім постало питання, не питання - питання: тканина? Не забувайте, що 20 років тому Землею ще ходили мамонти, тому купила я шматочок бязі, були на ньому такі ма-а-аленькі дірочки, в перекладі на теперішню Аїду десь 16 каунта. А нитки? Так китайські, хімічні на картонних бобінках. У дві додавання, ага.
В результаті перший млинець так і залишився грудкою, перетворившись на черговий експонат Музею Незавершених Шедеврів.
Потім, через деякий час мені прийшла рятівна думка спорудити рушник з канви, зрозумівши, що бязь я не подужаю.
Думка була одразу втілена в життя, у сенсі куплена канва та підібраний малюнок. Малюнок – це окрема епопея, він був змальований з картинки на пачці печива «Загора», а сам рушник воювався досить довго, але в Музей не потрапив і досі використовується для прикраси великоднього кошика.
Ось ми й підійшли впритул до того урочистого моменту, коли в моє вишивальне життя міцно і назавжди увійшло рушникове полотно. Тепер такі проблеми, як обробка бічних країв та оздоблення нижнього зрізу – це взагалі не проблеми, тому що можна вибрати собі найоптимальнішу ширину полотна (від 33 см до 50 см), а що стосується низу, то тут нічим не обмежений політ фантазії: просто підшити вручну, зробити гарну мережку, витіребити пензлики.
Плюс таке полотно чудово драпірується, у ньому немає жорсткості апретованої канви. Звичайно, вишивати краще на п'яльцях, тому що є ризик стягнути полотно, але воно того варте.
_ _ _ _ _
Ключові слова: українська вишивка, Блог про вишивання, Ретроспектив, вишивання.